Мьобіус, «Світ Едени», том перший

1983 року компанія «Citroën» замовляє Мьобіусу історію для реклами свого автомобіля. В ній два безстатевих протагоністи, Стел та Атан, після кораблетрощі потрапляють на пустельну планету і змушені перетнути її на старому «ситроені». На своєму шляху вони перетинаються з табором міжзоряних біженців, що оточує таємничу піраміду, і переміщуються у невідомий світ, який описано як «Едемський сад десь в іншій галактиці».

Відкрита кінцівка цієї оповіді надихнула Мьобіуса на незалежне продовження. Він розробив сюжети для трьох-чотирьох томів історій, які відбуваються у єдиному авторському всесвіті, а один з них перетинається з іншими значущими роботами Мьобіуса, наприклад «Герметичним Гаражем». Натхненний філософією Жана-Поля Аппеля-Ґюрі, швайцарського нутриціолога Ґая-Клода Буржера і власним пересувним способом життя (цикл малювався у Токіо, Лос-Анджелесі і Франції), Мьобіус досліджує питання снів, харчування та здоров’я, біології та сексуальності, людського бажання жити у структурованому суспільстві та архетипного добра і зла. Всі ці філософські елементи вбудовані в на позір легкі історії.

Мьобіус починає цикл, стримуючи себе стилістикою Ligne Claire — «чистих ліній» із мінімумом деталей, але пізніше повертається до свого фірмового впізнаваного стилю. Хоча Мьобіус здобув за свою творчість масу міжнародних нагород, цей цикл отримав одну особливу — 1991 Spanish Haxtur Award of the Salón Internacional del Cómic del Principado de Asturias. Також оповідання «The Still Planet», яке склало половину збірки Concrete Celebrates Earth Day 1990 (52 pages, Dark Horse Comics, квітень 1990), отримало премію Айзнера 1991 за найкращий синґл. Прикметно, що ще одного Айзнера здобуло повне американське видання «Світу Едени» 1997 року за найкраще перекладне видання.

Про видання

Обкладинка не остаточна, надані графічні матеріали позичені з ориґінального видання.

Перший том із планованих двох. Містить перші три томи циклу: «Зірка» (1983), «Сади Едени» (1988), «Богиня» (1990) та додаткові матеріали.

Ейфоліновий корінець, вибірковий лак, тверда оправа, великий формат. Переклад із французької Оксани Макарової, редакторка Ірина Ніколайчук. Верстка та літерація Катерини Базарової та Ігоря Дунця.

Про автора

Жан Жиро,  (фр. Jean Giraud; *8 травня 1938, Ножан-сюр-Марн, Франція — †10 березня 2012, Париж), здобув світове визнання під псевдо Мьобіус — французький художник, мультиплікатор, найвпливовіший автор бандесіне після Ерже. До його найвідоміших робіт належать серія вестернів «Блюберрі», створена разом із Жаном-Мішелем Шарльє, один з перших зразків у західних коміксах, де протагоніст є антигероєм. Як Мьобіус створив чималу низку науково-фантастичних та фентезійних мальованих історій у надзвичайно вигадливому, сюрреалістичному, майже абстрактному стилі. Серед цих робіт — цикли «Арзак» та «Герметичний Гараж Джеррі Корнеліуса». З відомим авангардним режисером Алехандро Ходоровскі він працював над «найвизначнішим фільмом, що так і не був зроблений» — «Дюною» і знаменитим коміксовим циклом «Інкал».

1974 року разом із друзями-художниками Жаном-П’єром Діонне, Філіпом Дрює і фінансовим директором Бернаром Фаркасом заснував арт-групу та видавництво «Les Humanoïdes Associés», а в грудні 1974 і щомісячник мальованих історій «Métal hurlant» («Метал, що кричить»), який революціонізував світ бандесіне. Англомовна його версія, відома в західному світі як «Heavy Metal», фактично відкрила франко-бельгійську коміксову сцену Америці, вплинула на кілька поколінь американо-канадських митців — як коміксистів, так і кінотворців. Зокрема Мьобіус працював над сторібордами та концептами до численних науково-фантастичних та фентезі фільмів: «Чужий» (1979), «Той, хто біжить по лезу» (1982), «Трон» (1982), «П’ятий елемент» (1997) та багатьох інших, фактично сформувавши канон естетики світу майбутнього. Неодноразово здобував усі нагороди, якими відзначають авторів бандесіне та коміксів по обидва боки Атлантики.

Тож цілком справедливо стверджувати, що на естетику «Нейроманта» значною мірою вплинули деякі твори, які я бачив у «Heavy Metal». Припускаю, що це також стосується «Втечі з Нью-Йорка» Джона Карпентера, «Того, хто біжить по лезу» Рідлі Скотта та всіх інших артефактів стилю, який іноді називають «кіберпанк». З тих французьких хлопців усе й почалося. — Вільям Ґібсон.

[Естетику Мьобіуса] ви бачите скрізь, нею пронизано стільки всього, що ви не можете уникнути її впливу. — Рідлі Скотт.

В усіх своїх роботах Мьобіус демонструє володіння багатьма мистецькими дисциплінами. Він майстерний ремісник, чудовий художник, ба навіть більше — в нього ориґінальне й потужне бачення. Відколи я багато років тому вперше перетнувся з його ілюстраціями у «Heavy Metal», мене надихнуло і вразило його гостре і незвичне почуття дизайну, а також та своєрідність, із якою він зображує фантастичне. Але найбільше з його творчості мене вражає її щира краса, споглядання якої завжди приносило мені велике задоволення. – Джордж Лукас, із передмови до артбука «Мистецтво Мьобіуса» 1989 року.

«Métal Hurlant» я читав, перечитував і заздрив французам, бо в них було все, про що я мріяв у коміксах — красивенно вималювані, фантазійні та грамотні графічні історії для дорослих. Я мріяв робити такі комікси, коли виросту. — Ніл Ґейман.

Я вважаю його важливішим за Доре. Він унікальний талант, наділений надзвичайною фантазійною уявою, повсякчас новаторською і ніколи не вульгарною. Мьобіус обурює і втішає. Він здатен перенести нас у невідомі світи, де ми стикаємось із неоднозначними персонажами. Моє захоплення ним цілковите. Я вважаю його великим художником, рівня Пікассо та Матісса. – Федеріко Фелліні.

Очікуємо з друку наприкінці 2021 року!