Дар’я Чайка, «Майже хороші хлопці»

Це було неуникненно.
Ми видаємо українську історію, від якої у вас завмре серце.

Кім — ґей, і вся школа дізналась про це, коли його особисте листування злили в мережу. А я — його колишній найкращий друг. Після літніх канікул ми повернулися до школи, де чутки й плітки постійно переслідують нас, а ненависть деяких учнів до Кіма іноді переходить усі межі.
Мені дошкуляє безліч запитань: чому Кім не дає відсічі кривдникам? Чому обірвав зі мною спілкування після років дружби? Коли я встиг так заплутатися у власних емоціях, що дозволив фантазіям стати реальністю?
Я отримаю відповіді, хай там що. Проте правда, яка починає відкриватися, заплутує мене ще більше…

Читайте перший розділ на сайті Аркуш!

Неймовірна квір-історія у близьких українських реаліях, що надовго залишається з тобою. Персонажі чіпляють, а текст затягує у вир, із якого складно вибратися. Пристрасно, щиро, переконливо. — Ірина Грабовська, авторка дилогії «Леобург» та трилогії «Замок із кришталю»

Літературна редакторка Ірина Ніколайчук
Коректор Андрій Мартиненко
Обкладинка та ілюстрації Маші Ґрімм
Літерація назви Уляни Цьорик
Верстка Олени та Романа Марчишиних
Технічний редактор Ілля Стронґовський
Відповідальна за випуск Лілія Омельяненко

Від авторки:

Десь у 2022 році я прицільно зацікавилася квір-літературою. Читала все, що тільки могла знайти на цю тему. А коли мені перестало вистачати прочитаного — згадала, що сама захоплююсь письмеництвом, і вирішила написати книжку. Мене неймовірно сильно триґерить тема гомофобії, і взагалі упередженого ставлення до ЛҐБТІК+ спільноти у нашій країні. Тож моя книжка — це також своєрідний протест проти гомофобії та жест підтримки ЛҐБТІК+.
Ідея зародилась випадково (як це завжди буває): спершу з’явилася кульмінація, потім розв’язка, а аж потім я дійшла до зав’язки. Оскільки натхнення не бракувало, то проблем з сюжетом і персонажами або атмосферою не виникало. Інколи було відчуття, що книжка «пише» себе сама.
По завершенню роботи я виклала текст у мережу, на український сайт «Аркуш». Відео про книжку зібрало понад 20к переглядів у тік-тоці, і звідти до мене прийшло багато читачів (дуже класних людей). Мабуть, книжка «вигулькувала» ще й десь у твіттері, але я не надто стежила за цим.
Звертатися до видавництв не думала, якщо чесно, а самостійно видавати не мала коштів, тож просто вірила у «силу» інтернету. У той час я більше була зосереджена на просуванні книжки у мережі. Все вдалося — й зрештою це познайомило мене з «Видавництвом».
У мережі книжку сприйняли дуже тепло, і я щиро вдячна всім читачкам і читачам! Надійшов приємний фідбек, і я сподіваюся, що коли книжка вийде друком, відгуків буде ще більше. Українська квір-література заслуговує на перші полиці книгарень, а ЛҐБТІК+ спільнота мусить мати базові права людини. І якщо для того, аби люди нарешті припинили сприймати гомосексуальну орієнтацію як щось брудне й неприродне і перестали бути гомофобами, потрібно буде написати 100 квір-книжок — я готова це зробити.