Анастасія Переняк, «Прочитай, коли зможеш»
550.00 ₴
Портал між урбаністичним фентезі та магічним реалізмом!
166 в наявності
Можлива оплата частинами від 900₴ через сервіс Приватбанку або при виборі опції «Покупка частинами monobank»
Наше нове одиночне урбаністичне фентезі — глибока та багатозначна історія прийняття себе й людей навколо в різних часопросторах, сповнена деміромантичного досвіду.
Зрештою, все, що ми робимо, — або творіння, або руйнація, і ніколи не знаєш, яким обличчям повернеться до тебе плід твоїх дій.
Анна — талановита художниця, чий світ руйнується після раптової смерти батька.
Одного дня дівчина помічає, що стіна в її квартирі змінилась і стала піщаною брамою до інших світів.
Кожен крок за цю межу повертає Анну до життя.
Мандруючи між світами — внутрішнім і зовнішнім — Анна поступово віднаходить себе, повертаючи радість творчости й бажання жити.
Це історія про магію невидимих світів, силу нових знайомств і дружби, а також — про сміливість віднайти себе справжню.
… я була б безмежно щаслива — здавалося мені — але так я була обмежено щаслива, і від того кожна мить солодша.
Текст Анастасії Переняк
Обкладинка Дарії Шестакової
Ілюстрації Ксенії Домахіної (Ksenographica)
Редакторка Юлія Гаман
Літературна редакторка Ярина Цоба
Коректорка Ольга Жирнова
Верстка Ярослава Назаренка
Художній та технічний редактор Ілля Стронґовський
Відповідальна за випуск Лілія Омельяненко
Про авторку:
Анастасія Переняк народилася і виросла на Галичині, потім знову виросла у Києві, а зараз росте в Лондоні. Фахівчиня з китайської, має навіть диплом, але не має уявлення, що з ним робити. Удень розбирається з багами в айтішечці, увечері складає букети. Або відтворює історичний одяг. Або ловить історії з повітря. Або розбирає механіку якоїсь книжки. Або плете светр. Або, буває, щось собі там пише.
| Вага | .5 кг |
|---|---|
| Розміри | 12.9 × 1.5 × 19.8 см |
| Кількість сторінок | 272 |
| Оправа | тверда |
| Колір | чорно-білий |
| Папір | Crema |
| ISBN | 978-617-8149-52-9 |
1 відгук для Анастасія Переняк, «Прочитай, коли зможеш»
Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються дані ваших коментарів.
Ми здійснюємо доставку книг Новою поштою. Замовлення зроблені або оплачені до 12:00 відправляються в той же день, після — на наступний робочий. Відправлення не здійснюються у вихідні дні, також можливі невеликі затримки в період великих акцій.
Для більш детального ознайомлення з інформацією про доставку, перейдіть за цим посиланням.

Анна (перевірений власник) –
10/10
Здатність викликати сльози катарсису 100/10
Сюжет: Анні двадцять п’ять (майже). Анна працює ілюстраторкою у виданні дитячих книжок і живе у Місті. Анна втрачає рідну їй людину і через якийсь час у спробах жити далі бачить магічну пісочну стіну у своїй квартирі. Ця стіна відкриває шлях до іншого (або майже такого самого) світу і дарує їй зустріч з іншою особливою для неї людиною.
Це магічно-лірично-осіння оповідь про горювання і проживання втрати на дійсно українському ґрунті. Остання заувага, може, дивно звучить, але мені час від часу трапляються книги іноземних авторів про втрату (найчастіше, коли я не очікую в них такої теми), і якщо в інших історіях мені резонував універсальний досвід, то тут – просто все. І це не обов’язково через втрату як таку; в мене це відчуття немовби про дорослішання, що ось вже немає тієї казки, що тобі обіцяли (чи ти сама собі уявляла), а є реальне життя.
Як на мене, сюжет тут не головне; він лише фон, на якому підсвічуються переживання і зміни в героїні. Цим історія нагадала мені “Близькості” Кітамури, де все найголовніше відбувається всередині, а не ззовні.
Це більше книга про почуття і відчуття себе, коли щось непоправне, те, що розділяє життя на “до” і “після” сталось в житті, а саме життя таки продовжує рухатись далі (чомусь), а не зупиняється, щрб дати тобі прихисток. Про творчість і пошуки себе, про еволюцію уявлення про себе від маленької цятки на папері до цілої (або цільної) особистості.
А ще це книга про час, як ми із ним змінюємось (якщо змінюємось взагалі), як поводимо себе в моменти екзистенційних криз; про місце людини у вселенському просторі, відчуття дому і те, чим є дім. Насправді багато про що, що написано і що ні, і про те, що кожен читач зчитує сам. Ідеальна історія для книжкового клубу, бо має багато простору для обговорення.
За таких вхідних даних звісно, що письменницький стиль має неабияке значення. І мені так сподобалось! Як авторка пише, зображує і показує події/відчуття, а не просто говорить про них; підбирає слова і формулює речення; за перехід від одного словесного кадру до іншого, місцями різкий, але такий, що якнайкраще наводить оптику. Якби я писала, я б хотіла писати так само! Більше того, стиль авторки зачарував мене з першого розділу, і якби вся книга складалась лише з нього, мені цього було б достатньо.